Головна Про проєкт Команда Слухати Замовити диск Медіа Контакти
Ua En
Ua En
Головна Про проєкт Команда Слухати Замовити диск Медіа Контакти
Пряма Мова

Анна Гадецька

Програмна директорка
Задумуючи 2019 року проєкт «Musica sacra Ukraina: партесний вимір», який би мав на меті шляхом висунутих припущень, перевірених численними практичними експериментами, відповісти на безмежний простір питань, що він постає під час взаємодії із явищем українського партесного концерту як перед дослідником, так і перед виконавцем, критиком-інтерпретатором та слухачем, ми більшою мірою інтуїтивно зупинилися на формі «лабораторії».

Наша партесна лабораторія запрацювала, поступово для нас самих унаочнюючи продуктивність саме цієї традиційної потужної форми випробування, відкриття, усвідомлення, презентації та головне - виваженої аргументації того, що очевидно має цінність для широкої спільноти. Того, що, врешті-решт, змінює світ, адже саме лабораторні дослідження дозволяють усвідомити нерозривність мікро та макро процесів, що творять різні виміри як наших персональних, так і різних колективних реальностей.

#

Про це переконливо говорить французький соціолог науки, філософ та драматург Бруно Латур у есеї «Дайте мені лабораторію, і я перетворю світ». Цілком співпадаю із цією латурівською амбцією щодо лабораторії! І хоча мова у Латура йде про природничі науки, у випадку із українськими партесними концертами, всі зазначені дослідником лабораторні процеси схожі.

Так, саме у лабораторії є умови для накопичення знань та спроможностей, що здатні утворювати нове розуміння та сприяти встановленню нових взаємозв’язків. Через накопичення критичної маси помилок (так, саме помилок!) у лабораторії підтверджується/спростовується та чи інша думка. Саме лабораторний простір здатен долати звиклу дихотомію зовнішнього і внутрішнього, адже результати роботи лабораторії не діють самі по собі, а лише у сукупності із запровадженими практиками та відповідним способом мислення.

#

Завдяки «лабораторному» зануренню у партеси, цьогоріч підтриманому Українським культурним фондом, ми мали змогу переконатись у тому, що:

- наш шлях – лише початок довготривалого процесу реконструкції партесних концертів;

- без взаємодії науки і практики, фахівців різних напрямків (музикознавців, філологів, літургістів, працівників архівів, різноманітних істориків, фахівців з медіа, вправних менеджерів) та музикантів-практиків із широким колом професійних навичок відтворення партесних текстів є неефективним;

- архітектура простору, передбачена авторами музичних композицій, формує і впливає на параметри розуміння твору, а також ймовірні способи його успішного донесення слухачеві, тож варто співати та слухати партеси у відповідних акустичних умовах;

- має значення як вимовляєш текст, адже кожне слово вивірене і закріплене у власній звуковій формі, від усвідомлення якої і народжується драматургія твору;

- мистецтву «риторичного промовляння» необхідно вчитися так само ретельно, як і інтонаційній чистоті потрапляння у відповідний музичний тон;

- немає однієї вірної концепції твору, ініційованої диригентом та відтвореної колективом, це завжди процес спільної творчості;

- від того, яке ля – 440 або 415 Гц – багато чого змінюється у звучанні;

- від способу розташування голосів у зведеній дослідником із поголосників партитурі залежить розуміння композиційних особливостей твору;

- коли співаєш рідною мовою, думати про текст варто ще ретельніше, щоб слова не губилися за «красивими звуками», а утворювали каркас, зрозумілий слухачам;

- кожен голос є важливим, а рельєф між індивідуальним та колективним проявляє не лише музичний смак, а й світоглядні наміри співаків;

- українські партеси – це так само вибухово, як Монтеверді, Шютц та інші відомі автори західноєвропейського бароко;

- робота над партесами не можлива без одвічних питань про те, хто ми і куди йдемо;

- співаючи партеси, ми наближуємо і наближаємось до історії, яка, долаючи час і простір, переконує у тому, що звук здатен формувати світогляд та більше того – зберігати та передавати його крізь століття.

Певна, що кожен із учасників лабораторії має власні інсайти, і маю сподівання, що все це відіб’ється у записі тих 13 концертів, що позначили цей рік нашого партесного літочислення. Рік справжніх викликів. Рік, що подарував нам нові питання і амбіції та переконав у тому, що варто змінювати та перетворювати світ – щонайменше власний.

Євгенія Ігнатенко

Наукова консультантка

Вивчала музикознавство в Україні (Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, клас Н. Герасимової-Персидської) та візантійський спів і музичну палеографію у Греції (Л. Ангелопулос, М. Алєксандру). З 2002 викладає в НМАУ ім. П.І. Чайковського. Кандидатка мистецтвознавства (2006). Стипендіатка суспільного благодійного фонду ім. О. Онассіса (2008, 2015). Членкиня дослідницької групи «Музика християнського Сходу» Міжнародного музикознавчого товариства, а також дослідницької групи з палеографії візантійської музики університету ім. Аристотеля в Салоніках. Підготувала до друку нотну збірку «Партесні концерти XVII–XVIII ст. з київської колекції» (у співпраці з Н. Герасимовою- Персидською, Київ, 2006), автор понад 40 наукових статей.

Пряма мова
#
#

Наталія Хмілевська

Художня керівниця

Співзасновниця та артистична директорка Open Opera Ukraine, кандидатка мистецтвознавства, хормейстерка, диригентка, коуч з барокового вокалу. Під час навчання в аспірантурі Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського досліджувала специфіку виконанавської манери барокової та ренесансової музики, заснувала ансамбль старовинної музики Vox animae. Як художня керівниця та співачка ансамблю активно концертувала, брала участь у престижних міжнародних фестивалях. Активна учасниця майстер-класів та шкіл барокового співу ( Київ-Швейцарія, Польща, Угорщина, Австрія, Італія). З квітня 2018 року – художня керівниця та диригентка першого в Україні барокового аматорського хору Б.А.Х. Музична керівниця дослідницької лабораторіїї з вивчення та виконання української барокової музики в рамках проєкту Musica sacra Ukraina.

Пряма мова